Розмова з Сергієм Князєвим відбувалася у одному з кафе Рівного. Щойно ми зайшли до закладу, головний поліцейський попросив в офіціантки склянку гарячого молока та чізкейк. Поки готували замовлення, ми розпочали розмову:
З чим пов’язуєте Ваше призначення на Рівненщину?
– Я ні з чим не пов’язую, я виконую команди.
Вдалося Вам налагодити роботу у поліції області?
– Робота підрозділів поліції в Рівненській області вже була налагоджена, але триває реформа. В день мого приїзду був підписаний останній наказ щодо людей, які не пройшли атестацію. Я отримав розбалансований підрозділ, але не через те, що неякісно працював попередній керівник. Самі люди були знервовані. Це була одна з причин тих помилок, які вчинила поліція по відношенню до рівнян на Поліссі. Помилки переросли в події 30 березня, масову непокору.
Чи виникали у Вас конфлікти зі звільненими працівниками поліції/міліції?
– Я не розумію у військовій організації слово “конфлікт”. Для мене є ієрархічне підпорядкування один одному і виконання команд. Мене не цікавить внутрішній світ людей, які мені підпорядковуються. Мене цікавить чітке виконання команд. Також можливість самого працівника самому приймати рішення у тих чи інших обставинах.
Чиїсь сльози я не сприймаю – в державі йде війна, які можуть бути образи? Є рішення таке – все. Іди в суд, оскаржуй.
Якщо так вчинять стосовно мене, буду діяти так само. Я не буду плакати, розказувати, а виконаю рішення. Для мене немає сльоз у поліції – ні у чоловіків, ні у жінок.
З ким спілкувалися, щоб залагодити конфлікт у бурштинових районах?
– Це постійне питання, яке мені задають. Тут або не відповідай, або скажи правду. Правду сказати не можна, не відповідати – теж. Я скажу так – це був комплекс оперативно-розшукових, адміністративних і зовнішніх заходів. Також завдяки спілкуванню з журналістами. Ми зробили те, що від мене вимагало керівництво – заспокоїли протистояння між жителями і поліцією. Потрібно прибрати причину конфлікту, а вона не в бурштині.
А в чому?
– Причина в корупції, яка і в поліції є не в останню чергу. І коли люди бачать кроки боротьби з корупцією, вони починають з тобою розмовляти. Треба було не повторити помилки попередніх керівників. Для цього – вивчити останні їх рішення та дії, які призвели до патової ситуації, якій передувала команда на застосування спецзасобів. Люди теж отримали від когось команду і почали чинити опір. До цього не потрібно доводити, а потрібно гасити на початковому етапі. Як ми це будемо робити – журналістам знати не обов’язково. Є багато версій і всі вони правдиві: зустрічалися ми зі всіма верствами населення, особисто спілкувалися.
В якій формі відбувалося спілкування?
– У людей немає мотивації тебе не слухати, якщо ти не брешеш. У них немає мотивації не підкорятися твоїм рекомендаціям. Люди починають шукати компроміс, вони самі його хочуть. Вони розуміють, що це біда і проблема. Вони йдуть першими, але їх не завжди чує влада. Є думка одного з юристів Рівного: “Поліція займається метастазами, вона не лізе в корінь”. Дуже правильно він написав. Коли приїздиш до людей і питаєш: у вас був начальник УМВС? Хто був з посадовців? А ніхто. Військовий комісар намагався в армію призвати – невдало. Люди самі будують дороги, купують пожежні автомобілі, будують пожежні депо, відбудовують сільські ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти). Це гроші з бурштину. Дивишся на церкву – там цінова політика по мільйону-два доларів.
Якщо селищна громада буде отримувати хоча б не спротив влади, повірте, на своїх землях, де вони підняли бурштин, вони посадять дерева.
З ними треба розмовляти, спитати: ті, хто вам риють канали, чи можуть вони потім їх зарити? І скажуть – добре. Вони підходять до лісника і просять дати воду. Не залежно від того, що скаже лісник – вода все одно піде. Але при негативній відповіді постраждає сам лісник. Трактор прокопає траншею в 15 кілометрів довжиною, і ми всі робитимемо вигляд, що не знаємо цього. І коли ми починаємо з цієї проблеми, тоді не виникає моменту протистояння – ми однією мовою розмовляємо.
Були у Вас агресивні “співрозмовники”?
– Якщо вам потрібен екшн – я скажу. І машину перевертали, і пропонували гроші, але питання не в тому. Закінчувалося все це розумінням. Якщо не вдасться домовитися – я встану і піду звідси.
Співпрацюють з Вами місцеві політики?
– Я – представник органів виконавчої влади. Мої прямі обов’язки – захист громадян. Але я й представник міністерства. У мене прямий доступ до губернатора, в нього – до мене. Я можу подзвонити йому двадцять разів на день. Я спілкуюся з головами РДА, мерами міст напряму. Запрошую їх до себе в кабінет, вони – мене. Головне, щоб мене чули.
Ми зараз реформуємо поліцію. У нас зараз такий період, як у креветки – тонкий «панцир», шкіра, яку легко продавити.
Треба працювати з новими селищними громадами. Починаючи із спілкування, завершуючи фінансуванням. Якщо вони будуть фінансувати мої проекти, я буду більш якісно надавати послуги.
Що це за проекти?
– Створення груп швидкого реагування, поліцейських станцій, проекти, які анонсує Нацполіція. Важливо, щоб людина не їхала в районний відділок поліції, де сидять чиновники. Я чиновників направляю в район, і вони там живуть цілодобово. Змушую працювати там, а кому не подобається – біржа недалеко. Там вас чекають.
Як з криміногенною ситуацією в області? Можливо, в порівнянні з іншими регіонами.
– Прекрасний регіон. У порівнянні з Києвом – дитячий садок. З Донецьком – там інша категорія злочинів, там вбивають, ріжуть. Тут обкрадають, діють класичні шахраї, побутові крадії, квартирні крадії під виглядом електриків, сантехніків. Якась частка тут є циганського етносу, відсотків, напевно, 3-4% здійснюють мігруючі групи циган. Це дуже добре – вони відходять від торгівлі наркотиками. Це менш небезпечно, їх клієнти – бабусі і дідусі. Радує, що вони не скупляють мак по селах, перейшли на інший вид заробітку. Нормальна обстановка, щодня щось відбувається. Але нам за це гроші платять. Ми зобов’язані їх відробляти до останньої гривні.
Який у Вас розклад робочого дня?
– До 11 години вечора працюю – не раніше. Зранку о 6:50 виходжу з дому і о 7 годині уже перший звіт.
Чи маєте якесь хобі у вільний час?
– У перервах між роботою. Коли я жив в Ужгороді, мріяв змінити спосіб життя, купити собі велосипед і записатися у якийсь клуб з велоспорту. Не знайшов у собі сил, слабохарактерний, напевно. Події останніх декількох років змінили спосіб життя багатьох жителів нашої країни, більше в негативну сторону. Змінювався він і у мене: з неспокійної, але розміреної служби в кримінальному розшуку, звідки я згодом пішов. Вона розмірена була тим, що кожен день у несподіванках і ти до них звикаєш. Потім події почали змінюватися, і я пішов з улюбленої роботи. Адміністратор чи начальник – не моя улюблена справа.
Якісь книги читаєте?
– Через силу, посеред ночі намагаюся читати. В моєму розумінні людина може бути людиною-шинеллю (за Гоголем), або розвинута і комунікабельна, яка розуміє останні тренди в суспільстві. Нещодавно купив все, що можна було в Рівному авторства Світлани Алексієвич, небагато, всього чотири книги. Вона пише російською, а я купив українською. Жалкую, хоча переклад хороший. У Рівному я більше не читав нічого. Читаю лише матеріали з архіву НКВС щодня. Ми з архіваріусом запланували видати книгу. Мені хочеться паралельно з польською депортацією показати і українську депортацію під вивіскою ОУН (УПА). Це просто люди, які постраждали, аж ніяк не члени ОУН. Ми ведемо переговори з музеєм – вони зацікавилися нашою інформацією, допоможуть нам з редагуванням.
А що з улюбленого прочитаного?
– Книги останнього десятиріччя, напевно. Прочитав Віктора Некрасова у новому розумінні. Це його книга про Сталінград, його бестселер світовий. Також книгу Віктора Астаф’єва “Прокляты и убиты“. Це його передсмертна історія. Він вперше написав правду, яку боявся писати останні 50 років про події форсування Дніпра з позиції рядового солдата. Прочитав декілька європейських класиків, які останні роки були модними. Не все зрозумів.
Змушую своїх підлеглих читати Оруелла “Скотний двір”. Кажу – це про вас. Це точна історія стосунків у міліції. Прочитайте, порозумнішаєте. Не всі розуміють, але дехто зі страху читає. Це теж добре.
А хто свині (з книги Оруелла)?
– Давайте не переходити на особистості. (сміється)Там є і гірші персонажі.
Яким фільмам надаєте перевагу?
– Я передивився один російський і німецький серіал. Російський виявився сучасним (10-15 серій), мелодраматичний – його за одну ніч передивився. Німецький мене шокував. Німці в 2014 році зняли фільм про солдатів Вермахту, про історію декількох долей. Називається “Наши матери, наши отцы“. Потім я зумисне перестав дивитися російські проекти, бо вважаю РФ окупантами.
А з чиновниками російськими спілкуєтеся?
– Я критично ставлюся до самого існування чиновників в Росії. З десятками, сотнями був з ними знайомий, але сам обірвав зв’язки. Вони зараз намагаються зі мною зв’язатися періодично. Вони мені кажуть, що “це не ми”. Але ж ти чиновник, зроби щось, щоб цього не було. І більше не можу змусити себе увімкнути телевізор. Я дізнався, що у мене в кабінеті він є через тижня три, випадково. Хтось мені зателефонував і сказав увімкнути, там про нас передача. І тут я задумався: у мене в кабінеті є телевізор? Це був шок. В Ужгороді помічниця моя зумисне включала телевізор, щоб я його дивився. Ходив раніше в театр дуже часто з дружиною, друзями. Ми отримували багато задоволення.
У Рівненському театрі були?
– У Рівному був лише в ляльковому театрі. До мене дочка в гості приїздила, ходили разом в театр.
До речі, важко працювати далеко від сім’ї?
– Це дає можливість працювати більше. В мене немає проблематики сімейної, в мене нікого тут немає. Я нікому нічого не зобов’язаний, і сім’ї також. В мене немає варіантів, як проводити свій вечір: віддати себе роботі, іноді в обід можу затриматися, відвідавши краєзнавчий музей, або зайти у книгарню. Я не вмію нічого іншого робити, тому я займаюся роботою. Може, зводжу з розуму деяких підлеглих… Все начальство від Бога. Бог дав і Бог взяв. Скоро візьме і буде інший.
Джерело irivne.info
Джерело irivne.info
Немає коментарів:
Дописати коментар