Це пост про те, як боляче любити. Любити по-справжньому - цінувати, віддавати увесь вільний час - як в голові, так і фізично. Здається, якщо покласти на папір те, що у голові - вийде повна маячня. Можливо, так і є. Тому - спрощую, скорочую, дещо викидаю.
Усе наше життя складається з пріоритетів. Ми маємо те, що свідомо чи, швидше за все, несвідомо, раніше поставили на перше місце. Це ніби список завдань, який готовий виконувати твій мозок. Біда настає тоді, коли ти ставиш перед собою мету, яку неможливо досягти, вона закінчується разом з твоїм життям.
Точніше, біда настає тоді, коли ця мета - інша людина. Ніколи не думав, що так зможу обпектися, але не подумайте - я в хорошому сенсі слова. Кожна хвилина, кожна мить з цією людиною приносить тобі задоволення. Але, як би не було боляче, за все потрібно платити.
Щоправда, розплата тут специфічна. Разом з ціллю усього свого життя ти отримуєш страх, панічний страх втратити Її. Ти сумніваєшся, переживаєш, злишся через кожну дрібницю, яка здатна порушити твоє прагнення бути з Нею.
Проте, на Неї це впливає. Вона уже декілька разів повторила, що їй не потрібні такі стосунки - і це найболючіше. Ти винен - так. Без сумніву, ти з усім погоджуєшся, але ніяк не розумієш, чому ця людина замість того, щоб будувати - критикує, жаліється, не чує тебе? Це боляче.
В цю секунду я чую легеньке... ну не дуже легеньке похрапування з кімнати. Ми посварилися, я рознервований вийшов до кухні, а вона навіть не підійшла до мене. Просто заснула, ніби нічого й не бувало. А мене чекає безсонна ніч, бо сьогодні я знову почув найболючіші слова. Прозвучали вони після відверто невдалого сексу.
Я зараз як ніколи відчуваю, як Її люблю. Я не знаю, що робити. Хочу, аби мене зрозуміли, пішли мені назустріч. Так, я роблю багато помилок, але невже і на це не заслуговую?
Немає сил писати. Хочу провітритися.
Немає коментарів:
Дописати коментар